Давно те діялось. В одну далеку-далеку країну, в
якій ніколи не було проблем, прийшла Біда. Випустили її люди з глибокого
темного провалля, яке з появи світу було привалене великою каменюкою. До появи
цієї Біди всі люди жили щасливо, сліз і горя не знаючи. Ніколи не сумували, не
хворіли, жили стільки, скільки їм будо призначено. Обробляли землю, вирощували
худобу, раділи життю,виховували діточок.
Не знали вони стихійних лих. Щаслива то була країна, а жили в ній дружно лугов’
яни,річкові люди і горці.
Вирішила Біда підкорити собі Щасливу країну, наробити шкоди, принести
горе і скруту людям. Але сама Біда не ходить – з собою діточок водить. Прийшли
з нею в Щасливу країну її дочки:
Старість, Негода та Епідемія.
Першою почала свою роботу старша дочка - Старість. Вирушила вона до жителів зелених лук. В яку оселю завітає - по собі слід залишає. Почали лугові люди в Щасливій країні старіти. А старість - не радість: сили вже в руках не вистачає, щоб гарно працювати. А не виростив собі зерна - нема що їсти, не видоїв корівку –нічого пити. Але вирішили лугові люди просити допомоги у своїх дружніх сусідів. Зібралися всі жителі Щасливої країни разом і стали міркувати , як їм цьому нещастю зарадити. День думали, два думали, а на третій надумали: вирішили вони створити у країні казну, в якій зберігатимуться кошти для старих людей. Кожен житель Щасливої країни подавав у казну частку заробленого своєю чесною працею. А наймудрішим доручили ці гроші до казни збирати і нужденним видавати. Відступила Старість: не змогла вона Щасливу країну нещасною зробити,а тільки згуртувала всіх.
Розгнівалася Біда і послала середню дочку до річкових людей шкоду робити. Ось і Негода почала зло творити. Здійняла вітер, накликала зливу й град, почала знищувати все, що люди зробили. Потрощила оселі, затопила річкові долини , зруйнувала дамби. Зажурилися річкові люди: не можуть ради дати лиху своєму. Але і тут стала в пригоді їхня дружба: зібрані у спільну казну кошти допомогли і зруйноване відбудувати, і нове впорядкувати. Знову зажили заможно річкові люди і стали ще більше до казни подавати і знову життю радіти. Повернулася Негода до матері жалітися на жителів Щасливої країни,бо не змогла їх побороти.
Молодша дочка, Епідемія, вирішила помститися за сестер і вирушила в гори. Розійшлася хвороба. Почали горяни в Щасливій країні з недугами боротися. Запросили вони з сусідньої країни знахаря, який вилікував хворих і навчив їх протистояти хворобам. Подякували за допомогу жителі: видали лікареві грошову винагороду зі спільної казни,яка з кожним місяцем ставала все більшою і більшою. Але, окрім добрих знахарів, були в сусідній країні і завидющі люди, захотіли вони й собі добра, яке побачили в знахаря, і пішли війною на Щасливу країну,бо знали,що гроші там водяться. Зібралися знову лугов’ яни,річкові люди і горці і почали радитись, що їм тепер робити. Обрали вони найсильніших, щоб у похід спорядити, але не було у них зброї, не було кінноти. Тоді взяли вони з казни кілька мішків грошей і запропонували їх обміняти на коней і зброю. Зраділи їхні жадібні сусіди, почали мінятися, а коли второпали, що жителі Щасливої країни тепер своє військо мають, перелякалися і забралися геть. Зрозуміли вони ,що жадібність до хорошого не доведе.Опустилися руки й у Епідемії: не змогла вона Щасливу країну нещасною зробити,бо розумних і дружних людей важко побороти.
Розгнівалася Біда, від злості оскаженіла, забрала своїх вірних дочок і пішла світ за очі, в іншому краї кращої долі шукати і в інших країнах життя людям псувати. Так і досі різними краями і бродить, по собі страшний слід залишаючи, шукає вона краї, де б не знали про дружбу і взаємодопомогу.
А жителі Щасливої країни зажили знову гарно, долаючи горе гуртом, розв’язуючи проблеми спільно і радіючи життю кожного дня. І доки вони подаватимуть у казну щедро, доти ніякі біди їм не страшні. Свій досвід вони і нащадкам передали, і сусідам. І вже понад 500 років існують податки, які кожен громадянин справно сплачує в державну казну, щоб ніяке лихо не змогло країну побороти.А якщо хтось не хоче ділитися з державою заробленим,то отримає по заслугах. Ось так і сталося: не було б щастя, так нещастя допомогло
Першою почала свою роботу старша дочка - Старість. Вирушила вона до жителів зелених лук. В яку оселю завітає - по собі слід залишає. Почали лугові люди в Щасливій країні старіти. А старість - не радість: сили вже в руках не вистачає, щоб гарно працювати. А не виростив собі зерна - нема що їсти, не видоїв корівку –нічого пити. Але вирішили лугові люди просити допомоги у своїх дружніх сусідів. Зібралися всі жителі Щасливої країни разом і стали міркувати , як їм цьому нещастю зарадити. День думали, два думали, а на третій надумали: вирішили вони створити у країні казну, в якій зберігатимуться кошти для старих людей. Кожен житель Щасливої країни подавав у казну частку заробленого своєю чесною працею. А наймудрішим доручили ці гроші до казни збирати і нужденним видавати. Відступила Старість: не змогла вона Щасливу країну нещасною зробити,а тільки згуртувала всіх.
Розгнівалася Біда і послала середню дочку до річкових людей шкоду робити. Ось і Негода почала зло творити. Здійняла вітер, накликала зливу й град, почала знищувати все, що люди зробили. Потрощила оселі, затопила річкові долини , зруйнувала дамби. Зажурилися річкові люди: не можуть ради дати лиху своєму. Але і тут стала в пригоді їхня дружба: зібрані у спільну казну кошти допомогли і зруйноване відбудувати, і нове впорядкувати. Знову зажили заможно річкові люди і стали ще більше до казни подавати і знову життю радіти. Повернулася Негода до матері жалітися на жителів Щасливої країни,бо не змогла їх побороти.
Молодша дочка, Епідемія, вирішила помститися за сестер і вирушила в гори. Розійшлася хвороба. Почали горяни в Щасливій країні з недугами боротися. Запросили вони з сусідньої країни знахаря, який вилікував хворих і навчив їх протистояти хворобам. Подякували за допомогу жителі: видали лікареві грошову винагороду зі спільної казни,яка з кожним місяцем ставала все більшою і більшою. Але, окрім добрих знахарів, були в сусідній країні і завидющі люди, захотіли вони й собі добра, яке побачили в знахаря, і пішли війною на Щасливу країну,бо знали,що гроші там водяться. Зібралися знову лугов’ яни,річкові люди і горці і почали радитись, що їм тепер робити. Обрали вони найсильніших, щоб у похід спорядити, але не було у них зброї, не було кінноти. Тоді взяли вони з казни кілька мішків грошей і запропонували їх обміняти на коней і зброю. Зраділи їхні жадібні сусіди, почали мінятися, а коли второпали, що жителі Щасливої країни тепер своє військо мають, перелякалися і забралися геть. Зрозуміли вони ,що жадібність до хорошого не доведе.Опустилися руки й у Епідемії: не змогла вона Щасливу країну нещасною зробити,бо розумних і дружних людей важко побороти.
Розгнівалася Біда, від злості оскаженіла, забрала своїх вірних дочок і пішла світ за очі, в іншому краї кращої долі шукати і в інших країнах життя людям псувати. Так і досі різними краями і бродить, по собі страшний слід залишаючи, шукає вона краї, де б не знали про дружбу і взаємодопомогу.
А жителі Щасливої країни зажили знову гарно, долаючи горе гуртом, розв’язуючи проблеми спільно і радіючи життю кожного дня. І доки вони подаватимуть у казну щедро, доти ніякі біди їм не страшні. Свій досвід вони і нащадкам передали, і сусідам. І вже понад 500 років існують податки, які кожен громадянин справно сплачує в державну казну, щоб ніяке лихо не змогло країну побороти.А якщо хтось не хоче ділитися з державою заробленим,то отримає по заслугах. Ось так і сталося: не було б щастя, так нещастя допомогло
А ти і твої рідні вчасно сплачуєте
податки?
Лісова Дар’я Миколаївна, 2000 р.н.,
СШ№2 м. Токмака
Учитель Романенко В.А.
Немає коментарів:
Дописати коментар